26 вересня

Європейський день мов

Європейський день мов проводиться з ініціативи Ради Європи і ЄС з 2001 року за підтримки Комісії з освіти ЮНЕСКО.

Мета  свята – привернути увагу аудиторії до мов, якими розмовляють у Європі, поширювати культурне та лінгвістичне різноманіття та заохочувати до вивчення мов протягом усього життя.

З моменту нашого народження за допомогою мови  ми визначаємо наші емоції, пізнаємо світ навколо нас. Вивчаючи мови інших народів, ми розширюємо свою картину світу, адже починаємо дивитися на нього крізь призму іншого світогляду.

У Європейському Союзі нараховують 24 офіційні мови, близько 60 регіональних та мов меншин, та більше 175 мов, якими розмовляють емігранти. У світі ж існує майже 6 тис. мов, більшістю з яких розмовляють в Азії та Африці. Щонайменше половина мешканців планети розмовляє двома й більше мовами, або розуміють дві і більше мови.

Всі рішення, що приймаються офіційними органами ЄС, перекладаються на всі офіційні мови, і громадяни ЄС мають право звертатися до органів ЄС та отримувати відповідь на свої запити на будь-якій з офіційних мов.

Найпоширенішою мовою Європи (за кількістю носіїв як рідної) є російська мова. Далі з великим відривом слідує німецька мова – близько 95 млн, французька мова близько 66 млн, англійська мова 63 млн, італійська мова – 60 млн, іспанська, польська мова та українська мова (близько 40 млн європейців вважають їх рідними).

 Видомі поліглоти світу:

Віллі Мельников-Сторквіст — москвич, лікар-вірусолог. Знає 105 мов. Внесений в книгу рекордів Гінесса. Пише вірші на 95 мовах. Пережив клінічну смерть, коли воював в Афганістані. Має безліч інтересів. Захоплюється фотографією, архітектурою, історією, малюванням, спелеологією. Знявся у фільмі «Світ мене не піймав» на кіностудії імені Довженка. Зараз знімається у фільмі «Доктор Живаго» в ролі Вольдемара.

Іштван Дабі — угорський перекладач і письменник, перекладав з 103-х мов.

Білецький Андрій Олександрович — український мовознавець, володів близько 90 мовами.

Агатангел Кримський — історик, мовознавець, етнограф, сходознавець, людина енцеклопедичних знань кримсько-татарського походження. Володів, принаймні, 16 живими і деякими класичними мовами; за деякими даними — 60 мовами.

Григорій Кочур — український поет, перекладач, історик літератури і теоретик перекладацького мистецтва, перекладав з 28-ми (за іншими відомостями, з сорока) мов.

Павло Тичина — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР. Новатор поетичної форми, володів 15 мовами.

Іван Франко — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч, володів 14 мовами.

Леся Українка  — українська письменниця, перекладачка, культурна діячка, володіла 11 мовами.

 

 

Вперше відзначався День партизанської слави 22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни,  встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу. ГероЇ не вмирають!

Запрошуємо  вчителів та учнів  Матвіївського ЗНВК "Всесвіт" ознайомитися з літературою, запропонованою на виставці.

  

 

 

19 вересня 

відсвяткувала своє 60-те День народження відома українська письменниця Оксана  Стефанівна Забужко. Побажаємо ій здоров'я на довгі роки та творчого натхнення!

Окса́на Стефа́нівна Забу́жко—  народилася

19 вересня 1960  на Україні у місті Луцьк.

Батько письменниці, Стефан (Степан) Іванович Забужко (1926—1983) — педагог, літературний критик і перекладач. У сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї.  Мати, Надія Яківна Обжирко -Забужко (1926—2014) — вчителька української літератури, автор методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярів.

Свою філологічну освітуОксана Стефанівна отримала вдома. Розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтелігенції змусили родину покинути Луцьк.

З 1968 р. Оксана Забужко мешкає в Києві.

Закінчила філософський факультет (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.

Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику й історію культури в Київській державній консерваторії  ім. П.Чайковського (1986—1988), з 1989 р. — старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України.

В 1987 році прийнята до Спілки письменників СРСР.

1992 року викладала українську культуру в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. У 2001 році викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Одружена з художником Ростиславом Лужецьким.

Писати вірші Забужко почала, в дитинстві. Дебютувала з віршами в періодиці у 9 років, на 1973 р. у видавництві «Молодь» була запланована до друку її перша поетична збірка «Весняна акварель», передмову до якої написав Михайло Стельмах. Але в творчу біографію юної авторки знову втрутилися історичні події: під час репресій 1972 р. її батьки потрапили в «чорні списки», і «Весняну акварель», уже підготовлену до друку, було знято з виробництва. Тих своїх ранніх віршів Забужко ніколи потім не публікувала, а першу поетичну книжку, уже іншого змісту («Травневий іній»), змогла видати тільки в 1985 р.

Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми національної ідентичності і гендеру. Фаховий філософ і культуролог, Оксана Забужко пише есеї і працює у жанрі нон-фікшн. Найвідоміша книга Оксани Забужко у жанрі нон-фікшн — «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007). У цьому безпрецендентному для України інтелектуальному бестселері українська культурна історія осмислена через Лесю Українку, жіночу постать.

 Вона також звертається до української історії ХХ століття. Її найвидатніший, роман, «Музей покинутих секретів» (2009), перекладений шістьма мовами, — це родинна сага, де присутні три ключові для української історії епохи — Друга Світова війна, 70-ті роки, ранні 2000-ні. Зокрема, авторка приділяє багато уваги епосі УПА (Української Повстанської Армії.

 Важливою рисою письма Оксани Забужко є його зверненість до світу, націленість не лише на внутрішню аудиторію але доступність для західного читача.

З ім'ям Оксани Забужко пов'язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Книжка розмов із варшавською публіцисткою Ізою Хруслінською «Український палімпсест» початково вийшла польською мовою і взимку 2013—2014 рр. стала для польських еліт важливим джерелом знань про Україну, допомігши визначитися з політичною підтримкою Майдану.

Вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки. У лютому 1998 р. у Нью-Йорку відбулася прем'єра драматичної сцени (моноопери) для мецо-сопрано та камерного ансамблю «Клітемнестра» за однойменною поемою Оксани Забужко (композитор: Вірко Балей (Virko Baley), англійський переклад: Ліса Сапінкопф (Lisa Sapinkopf).

У 2001 р. на Київській студії хронікально-документальних фільмів знято експериментальний фільм «Хроніки від Фортінбраса» за мотивами однойменної збірки есеїв (режисер Оксана Чепелик).

Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами. З 2012 р. письменниця співпрацює з гуртом «Тельнюк.

У 2015 р. Чеське Радіо Влтава (Прага) підготувало театралізовану аудіоверсію роману «Музей покинутих секретів» (драматичний цикл із 15 передач, чеський переклад: Ріта Кіндлерова, режисер: Петр Манчал).

Нагороджена багатьма преміями України і  світу.

 

18 вересня

 Міжнародний день 

читання електронних книжок у вільному доступі

Електронні книжки для дітей читати:

https://www.rulit.me/tag/childrens/uk/1/dat

e