Петро Ілліч
Чайковський російський композитор, діригент, музичний журналіст і педагог
українського походження.
Народився Чайковський
7 квітня 1840-го року, в Воткінську, що в Вятській губернії Російської Імперії.
Ілля Чайковський, батько Петра Ілліча, відомий інженер. Дід майбутнього композитора, Петро Федорович, на
прізвище Чайка, походив з козацького роду,
народився в селі Миколаївка, що в
Полтавській області. Здобув медичну освіту і потім служив в якості медичного
офіцера.
Батьки Петра дуже любили музику. Його мама грала на
фортепіано і домашньому механічному органі – оркестріоні. Вони часто чули
мелодійні пісні робітників із заводу і селян.
Петро ріс розумним, кмітливим хлопчиком.
У шість років він вільно висловлювався і писав не тільки російською, а й
німецькою та французькою мовами. Однак обдарований хлопчик мав слабке здоров’я,
він часто хворів.
Батьки Петра відправили свого сина в Імператорське училище
правознавства. Воно знаходилося поблизу від вулиці, яка зараз носить ім’я
Чайковського.
Петро провів два роки дуже далеко від рідного дому і від близьких
йому людей. Найбільше юнак переживав через розлуки зі своєю матір’ю, до якої
був сильно прив’язаний.
Петро Ілліч майже
щороку по кілька місяців жив в Україні. Неодноразово відвідував Слобожанщину.
Особливо йому припала до душі садиба Миколи Кондратьєва, що розташована в селі
Низи поблизу Сум. Тут він працював над операми "Коваль Вакула",
"Опричник", Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних
п'єс та романсів.
1852-й році Петро поступає в училище. Незабаром він здобуває
репутацію гарного піаніста. Закінчивши своє навчання в училищі в 1859-му році, Чайковський
отримав чин титулярного радника, після чого став працювати в Міністерстві
юстиції.
У 1862-му році став одним з перших студентів Петербурзької
консерваторії по класу композиції. Теорії його навчав Микола Іванович Заремба,
а оркестровку молодому Чайковському викладав Антон Григорович Рубіншейн –
відомий педагог та піаніст.
1865-го року закінчив Петербурзьку консерваторію з великою
срібною медаллю. У той час він написав кантату на оду Шиллера «До радості».
Серед інших робіт Чайковського, написаних у студентські роки, можна виділити
увертюру до «Грози» Островського і танці дівчат, які він потім включив в оперу
«Воєвода».
У січні 1866 року
Микола Григорович Рубінштейн, директор щойно заснованої Московської
консерваторії і брат викладача Чайковського, запросив його до Москви, де Петро
отримав місце професора класів композиції, гармонії, теорії, оркестровки.
Сімдесяті роки дев’ятнадцятого століття у творчості Петра
Чайковського стали часом пошуків. Він захопився минулим Росії, культурою і
побутом, а також українським походженням свого роду. Тоді він
пише опери “Мазепа”, «Опричник», «Черевички», «Снігуронька», балет «Лебедине
озеро»…
Наприкінці свого життя він працював все більше не як
композитор, а як диригент. У 1889 році він здійснює тур по Німеччині і
Швейцарії, в якому знайомиться з Йоганнесом Брамсом і Едвардом Грігом.
А навесні 1891-го року Чайковський відправляється в США. Там
він успішно виступає в якості диригента.
1893-й рік. Петро Чайковський випив некип’яченої води,
заразився холерою і через кілька днів, 6 листопада, помер. Всього лише за 10
днів до цього відбулася прем’єра його Шостої симфонії. Олександр Третій, який
був у той час імператором, особисто покрив всі витрати на похорон композитора. Похований в Некрополі майстрів мистецтв.
Матеріал отримала з інтернет- ресурса:
Слухати музику П.І.Чайковського:
