80 років від дня народження української поетеси Ірини Володимирівни Жиленко

Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року. Все ії дитинство пройшло у воєнні та повоєнні часи у Звенигороді, що на Черкащині. Батьки Ірині загинули під час війни, а ії вихованням займалися бабуся і дідусь. У 8 років почала  писати вірші. Ії твори були опубліковані коли вона навчалася ще в школі. Закінчила вечірню школу робітничої молоді.

 В студентські  роки професійно займалася  вокалом в університетській оперній студії та  аматорському хорі «Жайворонок» при Київській консерваторії, танцювала у «Веснянці», гарно малювала.

 В 1964 році заочно закінчила Київський державний університет имені Тараса Шевченко. В цьому ж році  з’явилася ії перша книжка для малят «Достигають колосочки».  Потім вона влаштувалася працювати вихователькою  до дитячого садочка, а перегодом – у редакціях газет  та журналів: «Молодь України», «Літературна Україна», журнал «Ранок». Товаришувала з відомими українськими письменниками та поетами: Василем Симоненком, Василем Стусом, Іваном Світличним та іншими.

 Була одружена з українським письменником Володимиром Дроздом. Вона чекала його з армії, через день писала коханому листи. Частину переписки опублікувала в книзі “Homo feriens”. Подружжя прожило у шлюбі  50 років. Виховали сіна Павла і доньку Орисю.

Поезія Ірини Жиленко унікальна своїми кольорами. У ії віршах назви кольорів ужито понад тисячу разів. Вона дуже любила квіти і з насолодою описувала іх у творах, а на честь своїх улюблених фіалок вона створила літературний жанр «фіалки-вірші». Твори  поетеси:  «Слово на соль­фі», за нею – «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Останній вуличний шармащик» та інші.

За свою  книгу віршів «Дівчинка на Кулі» Ірина Жиленко у 1987 році отримала літературну премію ім.. В. Н.Сосюри, а у 1996 за збірку «Вечірка у старій вінарні» національну премію ім. Т.Г.Шевченка.

Померла 3 серпня 2013 року.

35 років від дня Чорнобильської катастрофи

Чорнобиль - біль і скорбота України! 

Сьогодні  виповнюється  35 років від дня жахливої аварії, яка сколихнула весь світ. Ця аварія сталася від 30 километрів від міста Чорнобиль. Епіцентром аварії стало місто Прип’ять.

Саме сьогодні цієї ночі у місті Прип’ять було запалено 35 свічок, як символ Чорнобильської катастрофи у загальнонаціональному контексті.

Довідка з викіпедії - http://uk.wikipedia.org)

Чорнобильська катастрофа — найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка трапилася о 00 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4- го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс - Саркофаг). З обороту вилучено близько 5 млн. га землі (навколо АЕС створена 30-км зона відчуження)

Згадаємо історію переглянувши відео:

23 квітня Всесвітній день книги і авторського права

 Перша спроба пов'язати 23 квітня з книгами відбулася у 1923 році в Каталонії (Іспанія). Ії організатором був продавець книг. Але початкова ідея належала валенсійському письменнику Вісенту Клавелу Андерсу, який запропонував вшанувати письменника Мигеля де Сервантеса спочатку 7 жовтня в день його народження, а потім 23 квітня у день його смерті.

У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги і авторського права саме в цей день 23 квітня, оскільки  цей день є датою смерті  Вільяма Шекспіра та Інки Гарсіласо де ла Вега, а також днем народження видатних авторів: Моріс Дрюон, Холдарг К. Ланкснесс, Володимира Набокова, Жозев План, Мануєль Вальєхо.

Це свято авторів, ілюстраторів книг, книговидавців, бібліотекрів і тих, хто любить читати книги. 

Мета свята: сприяти і поширювати задоволення від книжок і читання.

                                             

Найочикуваніші книжки для дітей та підлітків

Дім, родина, квітучі гранати, дитячі пригоди. Одного дня усе це змітає Другою світовою війною. А іншого дня, після вже стількох утрат, виявляється, що бути кримським татарином — вирок. Поспішна депортація, тижні в товарняках, ще тяжчі втрати, непривітне нове місце мешкання, тяжка праця. Спогади про втрачений Крим.

Це книжка про долю корінного кримського народу з його унікальною життєвою філософією та національною ідеєю. Історія депортації кримських татар переказана через долю хлопчика Керіма та його родини. В фокусі — пошук сил, щоб жити, віднайдення сенсу, внутрішнього ресурсу та віри у людей.

 

Ми щодня зустрічаємо Лесю Українку в пам’ятниках і назвах вулиць, на купюрах і в шкільних кабінетах. Ця книга розказує про живу людину, а не офіційний портрет. Що вона любила, з чого сміялася й сумувала, про що писала листи рідним, з ким дружила. Кумедні прізвиська для братів-сестер, хоумскулінг, стильні вбрання, нехіть до публічних виступів і далекі мандри — певно, кожен знайде щось спільне з Лесею, яка називала себе boule vagabonde — «мандрівний клубочок». А ще тут можна знайти унікальні архівні фото та документи

Ця книжка — передовсім про відчуття прекрасного, гармонійне співіснування зі світом і пошук внутрішніх цінностей. Про особливу атмосферу Японії та світогляд її жителів на яскравому історичному тлі. Про тишу, про текстуру, про красу, мистецтво, і звичайно, вишні.

Юйя Вісландер — шведська дитяча письменниця, відома своїми історіями про непосидючу корову Маму Му та про її вірного друга Ворона. В черговій історії про Маму Му між коровою та Вороном ведеться спір: чи варто Мамі Му вміти читати. Окрім того, двійко друзів намагається з’ясувати захоплюючі загадки на кшталт чому трава зелена, а молоко біле.  Маму Му — найвідоміша корова Швеції, книги про неї перекладено на понад 30 мов і вони відомі в усьому світі.

«Мої гроші» – це пізнавальне видання для дітей і підлітків, яке в доступній формі, пояснює як поводитись з грошима, які є види грошей, де їх найкраще зберігати, як заощаджувати та розподіляти бюджет. Читач завдяки цій книжці може отримати корисні навички на все життя та стати фінансово грамотним. Видання містить ілюстрації, таблиці, тести й завдання, які полегшують засвоєння найважливішої інформації та порад.

У цьому pop-up виданні з додатковими розгортками, яскравими ілюстраціями та інфографікою – захоплива розповідь про те, як створюється театр, як знімають кіно, мультфільми, як організовано симфонічний оркестр і як зробити мегаконцерт та багато інших цікавинок з мистецького світу.

22 квітня Всесвітній день землі

 

Григорий Григорович Кияшко

 

19 квітня 2021року виповнилося 85 років українському прозаїку Григорію Григоровичу Кияшко.

Народився Григорій Григорович Кияшко  у 1936 року в білоруському селі Мокреці на Гомельщині в сім’ї селянина. Ще до війни з матір’ю переїхав до Києва: батько тоді служив в армії і загинув у серпні 1941.

Після закінчення школи за путівкою від комсомолу поїхав на Донбас будувати шахти. Одночасно працював і вчився. Згодом став секретарем «Шахтобудівника» -  багатотиражної газети «Севастянівська».

У 1967 році закінчив Український поліграфічний інститут. Працював завідуючим відділом журналу «Заклик», тривалий час був кореспондентом газети «Літературна Україна» та директором Українського республіканського Будинку літераторів. З 1984 по 2005 заступник відповідального секретаря журналу «Київ». Член Національної спілки письменників України з 1978 року.

На початку 60-х років почав друкуватися у журналі «Барвінок» з оповіданнями для дітей. Перша книжка для юного читача «Турецькі султани» побачила світ у 1965 році. Потім вийшли книжки «До козацького схову»(1967), «Жайворонки» (1970), «Поштовий фургон» (1970). ). У творчості порушує проблеми сім’ї, виховання дітей, захисту природи. 

У повісті «Жайворони» розповідається про літні двотижневі пригоди десятирічного хлопчика Павки, який проживає у місті Київ. Його тато – мостобудівник, мама – іхтіолог, досліджує життя і природу риб. І ось автор подає вже першу символічну деталь: він порівнює батьків Павки з журавлями, адже вони завжди у від’їздах, в експедиціях, «у виріях», як каже автор. А ми знаємо, що журавлі – це перш за все один із символів України. Ті люди, які назавжди покинули рідну Батьківщину, із сумом згадують Україну. І передусім, згадують журавлів.

В повісті українського письменника розповідається про життя, про цікаві захоплення міських школярів. Хлопці допомагають своєму другові викрити хитрого винуватця автомобільної аварії.

Хоча майже всі герої цієї книжки—ровесники, вони дуже різняться між собою. Жорка з оповідання «Солдатський гостинець» та Вально з оповідання «Чаєня» передчасно стали дорослими, знають, що таке справжнє горе, бо зростали вони в час війни. А от Картава Біда, герой кількох оповідань, Вітька з оповідання «Вітина мандрівка» та інші — хлопці безтурботні й веселі, здатні на всілякі витівки. За ці витівки їм доводиться інколи й розплачуватись. Але вони не журяться: навпаки, шукають нових «подвигів».

Квітень 2021 рік. Бібліотечні заходи та уроки з учнями 2-4 класів.