80 років від дня народження української поетеси Ірини Володимирівни Жиленко

Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року. Все ії дитинство пройшло у воєнні та повоєнні часи у Звенигороді, що на Черкащині. Батьки Ірині загинули під час війни, а ії вихованням займалися бабуся і дідусь. У 8 років почала  писати вірші. Ії твори були опубліковані коли вона навчалася ще в школі. Закінчила вечірню школу робітничої молоді.

 В студентські  роки професійно займалася  вокалом в університетській оперній студії та  аматорському хорі «Жайворонок» при Київській консерваторії, танцювала у «Веснянці», гарно малювала.

 В 1964 році заочно закінчила Київський державний університет имені Тараса Шевченко. В цьому ж році  з’явилася ії перша книжка для малят «Достигають колосочки».  Потім вона влаштувалася працювати вихователькою  до дитячого садочка, а перегодом – у редакціях газет  та журналів: «Молодь України», «Літературна Україна», журнал «Ранок». Товаришувала з відомими українськими письменниками та поетами: Василем Симоненком, Василем Стусом, Іваном Світличним та іншими.

 Була одружена з українським письменником Володимиром Дроздом. Вона чекала його з армії, через день писала коханому листи. Частину переписки опублікувала в книзі “Homo feriens”. Подружжя прожило у шлюбі  50 років. Виховали сіна Павла і доньку Орисю.

Поезія Ірини Жиленко унікальна своїми кольорами. У ії віршах назви кольорів ужито понад тисячу разів. Вона дуже любила квіти і з насолодою описувала іх у творах, а на честь своїх улюблених фіалок вона створила літературний жанр «фіалки-вірші». Твори  поетеси:  «Слово на соль­фі», за нею – «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Останній вуличний шармащик» та інші.

За свою  книгу віршів «Дівчинка на Кулі» Ірина Жиленко у 1987 році отримала літературну премію ім.. В. Н.Сосюри, а у 1996 за збірку «Вечірка у старій вінарні» національну премію ім. Т.Г.Шевченка.

Померла 3 серпня 2013 року.