29 День пам’яті Героїв Крут

У січні 1918 року з декількох напрямків до Киіва рвалися три більшовицькі

армійські групи під загальним командуванням М. Муравйова. 

27 січня на українсько-більшовицький фронт в район Бахмача виїхав помічний студентський курінь на чолі с сотником Омельченком, сформований з студентів-добровольців Українського Народного Університету та Київського Університету імені святого Володимира, учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. 29 січня 1918 року бійці Студенського куреня, учні Військової школи і невеликий відділ Вільного Козацтва (всьго біля 300 чоловік) зайняли оборону обабіч залізничого полотна поблизу станції Крути. Протягом 5 годин українські підрозділи стримували атаки ворога. Скориставшись кілкаразовою перевагою в чисельності, наступаючі зім'яли оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища та небажаючи здаватись в полон ворогові, бійці Студенського Куреня пійшли в багнетну атаку  і були майже всі знищені. 28 студентів і гімназистів загнули. Перед стратою гімназист  Пипський почав співати гімн "Ще не  вмерла Україна", який підхопили всі засуджені на смерть. Декілька бійців, яким вдалося врятуватись, вночі розібрали залізничу колію і все-такі на кілька днів затримали наступ червоної гвардії.

19 березня 1918 року у Київі відбувся урочистий похорон 30 полеглих у бою під Крутами. Під час Служби Божої і на могилі співав хор під керівництвом О. Кошиця. Траурну промову виголосив М. Грушевський. Загиблих було поховано з військовими почестями  на Аскольдовій горі у Київі. 

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Сьогодні на місці останього бою, а саме під станцією Крути і на Аскольдовій могилі всановлено пам'ятні знаки.

 

 

Біліотека Матвіївського ЗНВК "Всесвіт" запрошує всіх бажаючих на урок пам'яти і на ознайомлення з матеріалами книжкової виставки.

 

 

 

Пропонуємо перегляд фільму за посиланням:
 

https://www.youtube.com/watch?v=uJyZdBskR6E
 

 

27 Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 До Дня пам'яті жертв Голокосту у бібліотеці Матвіївського ЗНВК "Всесвіт" було оформлено книжну виставку "Голокост - геноцид єврейськкого народу" Для учнів старших класів проведено інформаційні хвилинки.

Голокост  - систематичне, переслідування і вбивство євреїв,  ромів та психічно хворих людей,що вчинив офіційно та за допомогою державної бюрократії нацистський режим. Голокост — слово грецького походження, що означає «всеспалення». Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали, що німці належали до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї, котрих вони вважали «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так званої німецької расової спільноти.

У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й інші етнічні групи через їхню гадану расову та біологічну меншовартість: ромів, людей з інвалідністю та деякі слов’янські народи (поляків, росіян тощо). Інші групи зазнавали переслідувань на політичних, ідеологічних і поведінкових підставах. Серед них були комуністи, соціалісти, Свідки Єгови та гомосексуали.

 

22 січня День Соборності України

 

22 січня в Україні  щороку відзначається величне національне свято - День Соборності України. В цей день у 1919 році відбулося проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

З нагоди свята в бібліотеці Матвіївського ЗНВК "Всесвіт" створена книжкова виставка "Ідеї  Соборності в сучасному світі". Представлені видання на виставці надають можливість ознайомитися з історичними фактами та передісторією свята, роз'яснюють значення  соборності в політичному житі сучасної України, а також підкресюють постійну боротьбу українського народу за об'єднанну незалежність і процвітання країни.

 Запрошуємо на перегляд  та вивчення літератури. Адже все. що відбувається у віках - вже минуло, а від нього будується майбутнє. У свій час, відомий український  письменник М. Рильський сказав: "Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього". Для кожного з нас знання своєї історії - це розуміння життя свого народу, його спадщини і культури.

З святом Водохреща!

 

Знаменні і пам'ятні дати 18 січня 2021 року

 

18 Святвечір водохресний. Голодна кутя.

Сьогодні, 18 січня, настає Водохресний святвечір-2021, або Голодня кутя.

18 січня потрібно обов’язково прибрати в домі. 

Окрема тема в Хрещений святвечір – це святковий стіл. Дехто вважає, що краще взагалі утриматися від їжі. Варто знати, що на столі обов’язково має бути непарна кількість страв, найчастіше це 7 або 9.

Що не можна робити 18 січня

Небажано брати або давати гроші в борг. Щоб гроші затримувалися в хаті.

Не можна хвалити і лаяти когось, щоб не зіпсувати долю собі і тому, кого хвалиш або лаєш.

У святвечір не можна з дому нічого виносити і віддавати. В іншому випадку весь рік будете почуватися нужденними і злидарями.

Взуття не можна залишати за порогом, інакше не уникнути хвороб.

Прикмети на 18 січня

Вранці йде сніг – буде багато гречки і хліба.

Чути голосний гавкіт собак – весь рік полювання та риболовля будуть вдалими.

Випав сніг у Водохресний святвечір – рік буде врожайним.

На деревах багато снігу, буде багатий урожай плодів і меду.

Дме сильний південний вітер – літо буде дощовим.

Вночі зірок не видно, і небо тьмяне – грибів восени буде дуже мало.

Зірки на небі яскраві – ягнята будуть добре плодитися.

Ювілейні  дати видатних діячів України.

➢ 200 років від дня народження Антонія Степановича Петрушевича (1821—

1913), українського поета, публіциста, громадського діяча, історика, філолога,

етнографа

➢ 85 років від дня народження Степана Ілліча Жупанина (1936—2005),

українського поета

➢ 85 років від дня народження Ігоря Юрійовича Малишевського (1936—2015),

українського письменника, кіносценариста, журналіста, лауреата Шевченківської

премії (1978)

Анто́ній Степа́нович Петруше́вич— український історик, мовознавець, дослідник історії Галичини, священник Греко-католицької церкви (нині — УГКЦ), належав до москвофільского напрямку. Мав декілька псевдонімів: Антоній из Добрян, Галичаненько А., Галичанин, Подкова Иван, Русин Галичанин, Русолюбович А., Тотсамович А. та ін.; Народився 18 січня 1821, с. Добряни, помер - 23 вересня 1913, Львів. 

Дізнатися більше :

https://galych.com.ua/istoriia-halycha/postati/diiachi/item/809-antin-petrushevych-pershyi-doslidnyk-kniazhoho-halycha

Степан Ілліч Жупанин— український письменник, професор, доктор наук,педагог. Лауреат літературної премії імені Лесі Українки. Член Національної спілки письменників України від 1974 року. Заслужений працівник народної освіти.

 Народився 18 січня 1936 року в селі Іршаві (тепер місто Закарпатської області) в багатодітній сім'ї хліборобів Марії Петрівни та Ілька Андрійовича Жупанинів.

Він-автор понад 500 публікацій наукового, науково-методичного характеру підручників, посібників та багато художніх дитячих творів.

Досліджував проблеми естетичного виховання, післядипломної освіти та дошкільного виховання. освіти України .

Сьогодні вірші С.Жупанина є в шкільній освітній програмі й надруковані у “Букварі” і “Читанці”,-їх вивчають учні молодших класів всієї України .

Дізнатися більше:

https://www.youtube.com/watch?v=fnY31CdQcY0

І́гор Ю́рійович Малише́вський — український письменник, драматург та журналіст. Заступник головного редактора журналу «Вітчизна». Лауреат Шевченківської премії (1978).

Народився в Києві. 1959 року закінчив факультет журналістики КДУ ім. Т. Шевченка.

Автор 12 книжок прози і публіцистики, зокрема романів: «Міст через три життя»

 (1982, 1983; 1987 — рос.), «Контрудар» (1990); автор 50 кіносценаріїв і текстів, зокрема художніх фільмів «Контрудар» (1985), «Міст через життя» (1986).

За його сценаріями на різних студіях України створено понад шість десятків фільмів. Більшість із них кінодокументалістика. Серед найвідоміших — півторагодинна епопея про визволення України від гітлерівців «Вогненний шлях». Свого часу її показували в ООН.

Дізнатися більше:

 http://labs.journ.univ.kiev.ua/spring2017/%d0%bc%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d1%88%d0%b5%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/

Лотоцький Антін Львович

 

Антін Лотоцький -  український дитячий письменник, журналіст і видавець, громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань 1914–1920 років, учитель Рогатинської приватної гімназі. Народився 13 січня 1881 р. у селі Вільхівець – тепер Бережанського району на Тернопільщині – в сім’ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького (1850–1926). У домі Лотоцьких панувала творча атмосфера, витав справжній український патріотичний дух, і це, безперечно, вплинуло на світогляд хлопчика. Ще з дитячих років у нього сформувалася справжня любов до України, її історії, до свого на той час поневоленого народу. Дуже рано в Антона проявився літературний талант, і він змалку вже писав казки, оповідання, віршував.

Дар до писемницької  діяльності формувався і відточувався у Бережанській гімназії та у Львівському університеті, де А. Лотоцький навчався на філософському факультеті. Історичну тему його літературній творчості прищепив видатний український історик Михайло Грушевський, який читав в університеті лекції. Неабияку роль у творчості письменника відіграла його тісна співпраця з газетою “Діло”.

Ще за студентських років А. Лотоцького вийшли з друку його перші літературні твори: “Цвіти з поля” (1907), “Ведмедівська попівна” (1909), видані Товариством “Просвіта”, історична повість з часів Хмельниччини “Триліси” (1910). У цих творах чітко проявилося життєве кредо молодого письменника: розповідати дітям про події героїчної і складної історії українського народу, виховувати в них любов до рідного краю.

Творчо і плідно А. Лотоцький співпрацював із львівським дитячим часописом “Світ дитини” – юні читачі з любов’ю називали його “Наш Світик”. І в тому закладено було глибокий духовний смисл, адже видання своїми творами і справді просвітлювало душі українських дітей. На жаль, часопису такого рівня і популярності нема в сучасній Україні.

Але найбільше зробив А. Лотоцький для розвитку українського історичного оповідання. Він створив чимало художніх оповідей для дітей про наше героїчне минуле, зокрема про стрілецтво. У 1934 році у видавництві “Світ дитини” з’явилися чотири томики “Історії України для дітей”, що охопили період від найдавніших часів до початку першої світової війни.

Після закінчення воєнних дій А. Лотоцький із великою енергією взявся до письменницької праці. Серед найвідоміших творів письменника — «Смертне зілля», «Руслан і Либідь», «Було колись на Україні», «Княжа слава», «Михайло-Семиліток».

18 квітня 1946 р. правління Львівської організації ухвалило рішення про прийом  А. Лотоцького  до Спілки письменників.

28 травня 1949 року А. Лотоцький помер у Львові, де й похований.

Творча спадщина письменника.

Легенда американскої творчості

 

Сьогодні,12 січня  багато країн відмічає 145 ювілей видатного американськиого  письменника Джека Лондона, який більшу частину свого життя присвятив письменницькому ремеслу, створивши чимало справжніх шедеврів і подарувавши їх як сучасникам, так і прийдешнім поколінням. Справжнє ім’я письменника – Джон Гріффіт Чейні. Через сімейні обставини, біологічний батько Джека відмовився від виховання сина. Після того, як його мати вийшла заміж вдруге, за ветерана Громадянської війни Джона Лондона, хлопчик був усиновлений вітчимом і змінив прізвище з Чейні на Лондон.

Джек Лондон з юних років багато працював. Ким він тільки не був в молодості – він пробував себе в якості прибиральника, продавця, влаштовувався на консервну фабрику, і, загалом, усіляко намагався заробити грошей.

За своє, відносно недовге творче життя (16 років) він написав 20 романів, 3 п’єси і понад 200 оповідань. Працездатність Джека була просто фантастичною – за письменницьким столом він міг проводити по 15 годин на день.

Серед інших відомих світу людей Джек Лондон був досить популярний. Лев Толстой зберігав його книги в своїй бібліотеці, його також любили Єсенін і Грін, а в деяких роботах Маяковського присутній його вплив. Вважається, що Джек Лондон став першим письменником, який заробив мільйон доларів за допомогою своєї літературної діяльності.  Його повісті й оповідання переведені на багато мов світу і до цього дня продовжують продаватися на полицях книжкових магазинів. Книги Джека Лондона написані простою розмовною мовою. Можливо, частково саме через легкість читання і простоту його творів і стали такими популярними. За його творами знімають фільми, він до цих пір залишається улюбленим письменником мільйонів читачів в усьому світі.

Помер Джек Лондон22 листопада 1916 року,  в результаті передозування сильнодіючих знеболюючих препаратів. Ніхто досі не знає, чи був це нещасний випадок або самогубство. На могилі Джека Лондона стоїть тільки валун, який проріс мохом. Надгробка там немає.

Пропонуємо прочитати найкращі тври Джека Лондона: