Лотоцький Антін Львович

 

Антін Лотоцький -  український дитячий письменник, журналіст і видавець, громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань 1914–1920 років, учитель Рогатинської приватної гімназі. Народився 13 січня 1881 р. у селі Вільхівець – тепер Бережанського району на Тернопільщині – в сім’ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького (1850–1926). У домі Лотоцьких панувала творча атмосфера, витав справжній український патріотичний дух, і це, безперечно, вплинуло на світогляд хлопчика. Ще з дитячих років у нього сформувалася справжня любов до України, її історії, до свого на той час поневоленого народу. Дуже рано в Антона проявився літературний талант, і він змалку вже писав казки, оповідання, віршував.

Дар до писемницької  діяльності формувався і відточувався у Бережанській гімназії та у Львівському університеті, де А. Лотоцький навчався на філософському факультеті. Історичну тему його літературній творчості прищепив видатний український історик Михайло Грушевський, який читав в університеті лекції. Неабияку роль у творчості письменника відіграла його тісна співпраця з газетою “Діло”.

Ще за студентських років А. Лотоцького вийшли з друку його перші літературні твори: “Цвіти з поля” (1907), “Ведмедівська попівна” (1909), видані Товариством “Просвіта”, історична повість з часів Хмельниччини “Триліси” (1910). У цих творах чітко проявилося життєве кредо молодого письменника: розповідати дітям про події героїчної і складної історії українського народу, виховувати в них любов до рідного краю.

Творчо і плідно А. Лотоцький співпрацював із львівським дитячим часописом “Світ дитини” – юні читачі з любов’ю називали його “Наш Світик”. І в тому закладено було глибокий духовний смисл, адже видання своїми творами і справді просвітлювало душі українських дітей. На жаль, часопису такого рівня і популярності нема в сучасній Україні.

Але найбільше зробив А. Лотоцький для розвитку українського історичного оповідання. Він створив чимало художніх оповідей для дітей про наше героїчне минуле, зокрема про стрілецтво. У 1934 році у видавництві “Світ дитини” з’явилися чотири томики “Історії України для дітей”, що охопили період від найдавніших часів до початку першої світової війни.

Після закінчення воєнних дій А. Лотоцький із великою енергією взявся до письменницької праці. Серед найвідоміших творів письменника — «Смертне зілля», «Руслан і Либідь», «Було колись на Україні», «Княжа слава», «Михайло-Семиліток».

18 квітня 1946 р. правління Львівської організації ухвалило рішення про прийом  А. Лотоцького  до Спілки письменників.

28 травня 1949 року А. Лотоцький помер у Львові, де й похований.

Творча спадщина письменника.